Днями мав цікаву нагоду поспілкуватися з колегами з німецької асоціації, яка займається операціями з відходами. Інформаційну завісу нам відкрив шановний Dr. Thomas Probst. Все це сталося завдяки унікальній можливості від Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини та їх вже культовому курсі навчання “Fit for Partnership with Germany”, що був реалізований COMMIT Project Partners GmbH.
BVSE e.V. (назва німецької асоціації) була утворена 70 років тому, на сьогодні до складу асоціації входять 960 підприємств, які безпосередньо займаються господарською діяльністю в галузі управління відходами. Це найбільша профільна асоціація Німеччини, які займаються відходами. Здебільшого це малі та середні підприємства приватної власності. Це 50 000 робочих місць і 10 мільярдів євро щорічного обігу коштів. Це є окрема галузь німецької економіки. Лише BVSE e.V. на рік має фінансування у розмірі 3 млн. євро: це внески учасників плюс дохід від проведення семінарів та інших освітніх заходів.
BVSE e.V. поділено на 10 підрозділів, які спеціалізуються на різних видах відходів:
- Папір;
- Електроні відходи та метал;
- Будівельні відходи;
- Скло;
- Пластики;
- Текстиль;
- Документи, архіви, конфіденційні носії даних;
- Біологічні відходи;
- Гума та шини;
- Спеціальні, небезпечні відходи.
У підрозділі небезпечних та спеціальних відходів 118 учасників. Діяльність щодо поводження/управління небезпечними відходами жорстко врегульована 8 міжнародними та національними регуляціями, плюс до того, існують ще окремі федеральні регуляції в окремих землях.
Структура системи управління відходами у Німеччині:
(див. таблицю):
49,5% – державний, комунальний сектор – переймається побутовими відходами та відходами домогосподарств
49,5% – приватний сектор – переймається індустріальними відходами
1% – соціальні ініціативи
Всього в Німеччині існує 3 найбільші асоціації та декілька спеціалізованих професійних об’єднань.
Розвіюємо деякі міфи щодо системи поводження з небезпечними відходами у Німеччині:
Ртуть – через хімічну реакцію перетворюють на сульфід ртуті, яку зазвичай захоронюють у відпрацьованих шахтах;
Азбест – захоронюють на спеціальних полігонах 3го класу небезпеки;
Пестициди, гербіциди та фунгіциди – утилізуються через спалення;
Відпрацьовані мастила – розділяють на 4 категорії. 1-2 категорію перероблюють (очищують, регенерують), 3-4 – спалюють;
Шини – не відносяться до небезпечних відходів. Перероблюється для повторного використання, використовується як добавка до асфальту, перероблюється у гумову крихту та гумові покриття, використовується як пальне на цементних заводах, перероблюється методом піролізу. Доречі, зола від піролізу використовується як додаток до певної категорії матеріалів у обсязі 3-4%;
В Німеччині існує 11 інсенераторів (установок для високотемпературного спалення) для утилізації небезпечних відходів: 7 установок належать державі, 4 установки належать приватним власника (в основному це великі хімічні корпорації, такі як Басф, Баєр та інші).
Щороку в Німеччині утворюється 21 млн тон небезпечних відходів, в той же час весь ЄС утворює 101 млн. тон таких відходів. Вартість утилізації небезпечних відходів коливається між 240 та 1000 євро за тону.
