Викликайте фахівців із МНС за номером телефону – 101.

До прибуття фахівців, відкрийте вікна (без протягів) та залишить приміщення.

У випадку, коли розраховувати на допомогу МНС не має можливості, власними зусиллями очистіть (демеркурізуйте) кімнату від ртуті.

Забезпечте провітрювання приміщення – відкрити всі вікна. Ретельно провітрювати кімнату слід і протягом наступних 5-7 днів. А двері, що ведуть в інші кімнати, на час робіт із видалення ртуті треба зачинити, щоб пари ртуті не поширилися по квартирі. Але в жодному разі не допускайте протягу, інакше ртутні кульки розлетяться по всій кімнаті, багато з них розіб’ються в дрібний ртутний пил, що осяде на стінах і меблях.

Потім необхідно зібрати кульки ртуті. Перед цим треба вдягти гумові рукавички, на ноги – бахіли або звичайні поліетиленові пакети. Ніс і рот закрити вологою марлевою пов’язкою.

У жодному разі не можна використовувати для збору ртуті пилосос! Хоча деякі стверджують, що пилосос використовувати можна, але потім його доведеться викинути. Цей варіант теж неприйнятний із трьох причин.

Під час роботи пилосос нагрівається, таким чином посилюючи випаровування ртуті.

Не треба катати ртутні кульки по підлозі або збирати їх в одну краплю! Не підмітайте ртуть віником: його прути тільки роздрібнять отруйні кульки на ртутний пил.

Ртуть найкраще збирати звичайнісінькою спринцівкою. Можна використовувати паперові серветки, змочені олією, змочені водою газети – крапельки ртуті прилипнуть до них. Ртуть прилипає також до скотчу, лейкопластиру, мідного  дроту та ватних кульок, змочених водою. Можна збирати ртутні крапельки на листок паперу м’яким пензликом або іншим листком паперу. Особливу увагу треба приділити щілинам і плінтусам.

Якщо ртуть потрапила на килим, насамперед треба згорнути його від краю до центру, щоб кульки ртуті не розлетілися по кімнаті. Килим бажано помістити в неушкоджений целофановий пакет або в поліетиленову плівку, теж від периферії до центру. Потім винести на вулицю. Там його треба вивісити, але попередньо підстелити під ним целофанову плівку, щоб ртуть не забруднила землю. Далі несильними ударами треба вибити килим і дати йому провітритися.

Речі і килими, на які потрапила ртуть, необхідно провітрювати три місяці. Не можна прати одяг і взуття, які контактували з ртуттю, в пральній машині. А найкраще цей одяг викинути.

Зібрану ртуть разом із залишками градусника треба покласти в скляну банку з водою і щільно закрити її кришкою. Ртуть не можна викидати в сміттєпровід, в каналізацію або в унітаз, витрушувати з балкону – це забруднює навколишнє середовище! 2 грами ртуті, що містяться в одному градуснику, здатні забруднити 6 000 м³ повітря! Зібрану ртуть і предмети, за допомогою яких її збирали (спринцівку, ганчірки, пензлики і т. п.), слід здати в рятувальну службу (МНС) або до ліцензованого утилізатора (найближчого можно знайти через нашу Асоціацію).

Після того, як ви зібрали всі видимі оком кульки ртуті, в кімнаті все одно можуть залишитися мікрокраплі отруйного металу. Тому після механічного збору ртуті треба провести ще хімічну чистку. Для цього треба помити стіни і підлогу розчином будь-якого мийного  засобу, що містить хлор – розчином хлораміну, хлорного вапна і т. п. Згодиться також розчин марганцівки або мильний розчин.

Збір частинок ртуті з розбитого градусника може зайняти кілька годин. Із метою безпеки й уникнення  отруєння парами ртуті, кожні 10-15 хвилин треба робити перерву і виходити на свіже повітря. Після закінчення всіх процедур ліквідатору маленької ртутної аварії для профілактики отруєння треба пити більше рідини, адже  ртуть виводиться з організму через нирки.

Симптоми при хронічному отруєнні парами ртуті (меркуріалізм):

• підвищена стомлюваність, сонливість, загальна слабкість;
• головні болі;
• емоційна нестійкість (невпевненість у собі, загальна пригніченість, дратівливість);
• зниження уваги і розумових здібностей;
• ртутний тремор — тремтіння кінчиків пальців, яке посилюється при хвилюванні. У більш розвиненій фазі — тремтіння рук, ніг, губ;
• часті позиви до сечовипускання і випорожнення;
• зниження нюху і смаку;
• пітливість;
• може збільшитися щитовидна залоза, виникнути порушення серцевого ритму і знизитися кров’яний тиск.

Частково використано матеріали pedpresa.ua